БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 9 класс

Перша допомога при запорошуванні очей, пораненнях, вивихах, переломах

В умовах проведення уроків на відкритому повітрі очі можуть бути запорошені пилом, шматочками каміння тощо. Настає сильне подразнення, біль, різь, сльозотеча і почервоніння очей. Неприпустимо намагатися самостійно видалити стороннє тіло з ока. Необхідно накласти м’яку пов’язку і негайно відправити потерпілого до лікарні або викликати медичного працівника.

Перша медична допомога

Вид травми	Дії
Незначні пошкодження шкіри.	Пошкоджене місце потрібно продезинфікувати перекисом водню, потім обробити розчином зеленки або йоду.
Удари.	При всіх ударах потрібно застосувати холод. При цьому лід або пакет з холодною водою кладуть на ділянку удару на 15 хвилин, потім роблять перерву 2-3 хвилини і знову кладуть лід. Потім через 2-3 дні використовують тепло для розсмоктування крововиливу.
Порушення цілісності тканин тіла, що супроводжуються кровотечею.	Кровотечу пошкодженої артерії зупиняють натискуванням пальцями на неї або накладанням джгута вище місця пошкодження. Венозну накладанням джгута нижче місця пошкодження. Капілярну кровотечі зупиняють накладанням тугої стерильної пов’язки.
Кровотечі з носа.	Потрібно посадити потерпілого, злегка відкинути голову назад; у ніздрі вкласти тампони з вати або марлі, а на перенісся і потилицю прикласти хустинку, зволожену холодною водою (взимку сніг або лід ).
Вивих	Потерпілому слід зробити фіксуючу пов’язку і відправити в найближчий медпункт.
Перелом	Основна допомога – це накладання шинної (підручної) пов’язки, яка забезпечує нерухомість пошкоджених кісток; за відсутності шини можна прибинтувати пошкоджену частину до тіла, до ноги. Якщо поламана ключиця, руку підвішують і прибинтовують до тулуба без шини. У разі перелому ребер потрібно туго забинтувати грудну клітину за сильного видиху. При переломах стопи шину потрібно наложити на задню поверхню ноги у вигляді чобітка від пальців до середини гомілки. При відкритих переломах ділянку біля перелому потрібно обробити дезінфікуючими засобами, зупинивши кровотечу, накласти стерильну пов’язку, шину і відправити у травмпункт.
Допомога при больовому шоку.	При такому стані потерпілому, за необхідності, роблять штучне дихання, дають випити гарячий чай, обезболюючі препарати і відправляють до лікарні.
Способи транспортування потерпілого.	Потерпілого переносять двоє людей, утворивши «стілець»; на ношах, зроблених з підручних засобів ( двох і більше палок, на дошках тощо ).

Поранення – це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки.

• Неприпустимо торкатися до рани руками, промивати її водою, засипати порошком тощо.
• Забруднену шкіру навколо рани протирають стерильною ватою, марлею, бинтом або тампоном з перев’язочного пакету.
• Навкруги рану змащують настоянкою йоду або «зеленкою» (попадаючи до рани, вони викликають опік і затримують заживання).
• У разі відсутності медикаментів можна використовувати спирт, горілку, одеколон.
• Після обробки рану вкривають стерильною салфеткою або марлею, поверх кладуть вату та бинтують.
• Якщо під рукою немає стерильного матеріалу, використовують чисту м’яку тканину, носовички, чистий одяг тощо.
• В такому випадку на ділянку тканини, що буде безпосередньо прилягати до рани, необхідно накапати кілька краплин йоду, але сильно змащувати не можна - йод може спричинити опік.

• При підозрі на вивих обмежитися створенням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верхню підвісити хустинкою на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Виправлення вивиху потребує спеціальних знань, тому не слід намагатися зробити це самостійно.

Переломи можуть бути відкритими і закритими.

При закритому переломі шкіра без ушкоджень, рана відсутня.

Ознака перелому– різкий біль під час спроби руху ушкодженою кінцівкою.

Перша допомога:

• забезпечити спокій та нерухомість місця перелому.
• При наданні допомоги не треба намагатись встановити, є, чи немає перелому: мацати місце ушкодження, примушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку.
• Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити до зміщення і ушкодження м’яких тканин.
• Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні або фанерні (дерев’яні) шини.
• Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна, то три суглоби.
• Накладають шину поверх одягу, кладуть під неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник.
• Накладену шину необхідно прикріпити до кінцівки бинтом, рушником, ременем.
• Як шину можна використати дошку, палицю, лижу тощо.
• Таку імпровізовану шину необхідно покласти з двох протилежних сторін уздовж ушкодженої кінцівки і обгорнути бинтом.
• Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидві сторони перелому.
• Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов: не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї що-небудь м’яке, попередньо зупинивши кровотечу.

Особливо небезпечні травми хребта.

Перша допомога:

• В таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо.
• Якщо під руками немає нічого твердого, то в крайньому випадку можна транспортувати потерпілого у звичайних м’яких ношах обличчям донизу.

При переломі ребер:

• необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.

При ушкодженні тазу:

• необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому позу «жаби».

У разі травми голови:

• необхідно покласти потерпілого;
• зробити йому на голову охолоджуючий компрес;
• для запобігання удушення потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернутою в бік;
• потрібно швидко і обережно очистити рот, висунувши вперед нижню щелепу, витягти язика;
• при першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.

При переломі нижньої щелепи:

накладають пов’язку, що забезпечує її нерухомість. Для цього беруть дві хустинки, з яких одну проводять під підборіддя та зв’язують на тім’ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав’язують на потилиці.

КРОВОТЕЧІ, ЇХ ВИДИ. ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ.

Кровотечею називають вилив (вихід) крові з пошкодженої кровоносної судини.

Вона є одним із найчастіших та найнебезпечніших наслідків поранень (травматичні кровотечі)або деяких хронічних захворювань (променева хвороба, пухлинний процес)– паталогічні кровотечі.

Залежно від характеру пошкодження судин розрізняють:

• артеріальну,
• венозну,
• капілярну
• паренхіматозну кровотечу.

Артеріальна кровотеча є найнебезпечнішою, виникає при пошкодженні артерій і характеризується тим, що з рани пульсуючим струменем витікає кров яскраво – червоного кольору. Пошкодження крупних артерій (стегнова, плечова та інші)є небезпечним для життя внаслідок швидкої втрати крови.

Венозна кровотеча виникає при пошкодженні вен і характеризується тим, що з рани повільним та безперервним струменем витікає кров темно-червоного кольору. При пораненні деяких вен (наприклад, шийних)у них може засмоктуватися повітря – це так звана повітряна емболія, яка здатна призвести до загибелі пораненого.

Капілярна кровотеча є наслідком пошкодження найдрібніших кровоносних судин (капілярів)і характеризується тим, що із усієї поверхні рани сочиться кров за кольором середня між артеріальною та венозною, краплями.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при пошкодженні так званих паренхіматозних органів (печінка, селезінка та ін..)і є по суті змішаною кровотечею, Небезпечна кровотеча, зупинити можна хірургічним втручанням, зупинити поза лікувальним закладом – неможливо.

Залежно від місця крововиливу кровотечі поділяють на ЗОВНІШНІ та ВНУТРІШНІ.

При зовнішній кровотечі кров виділяється назовні через рану шкіри чи слизової оболонки.

А при внутрішній кровотечі кров виливається в тканини, органи чи порожнини. У деяких випадках може спостерігатися комбінація зовнішньої і внутрішньої кровотечі, наприклад при пораненні грудної, черевної порожнини.

Залежно від часу появи кровотечі після пошкодження розрізняють ПЕРВИННІ та ВТОРИННІ кровотечі.

Первинні кровотечі виникають відразу ж після поранення.

Вторинні – через деякий час після пошкодження (інколи через кілька днів чи навіть тижнів), тобто вже в процесі загоювання рани.

Кровотечі з капілярів і дрібних судин мимовільно зупиняються у найближчі хвилини, оскільки в просвіті пошкоджених судин унаслідок згортання крові утворюються кров‘яні згустки (тромби), які закупорюють судину, що кровоточить. Однак, при пониженому згортанні крові пошкодження навіть малих судин може викликати досить довготривалу, а інколи й небезпечну для життя кровотечу і крововтрату.

Кровотеча завжди веде до того чи іншого ступеню втрати крові організму. Сильна кровотеча і велика крововтрата є небезпечними для організму людини і можуть бути смертельними.

Розрізняють ТИМЧАСОВУ і ОСТАТОЧНУ зупинку кровотечі.

Тимчасову зупинку кровотечі застосовують при наданні першої медичної допомоги. Її виконують такими способами:

• надання пошкодженій частині піднятого положення по відношенню до тулуба, досягається за допомогою підкладання подушки, згорнутого одягу та ін.. Найчастіше застосовується при пораненнях кінцівок, зокрема при венозних кровотечах. Таке положення доцільно надавати кінцівці лише після накладення давлючої пов‘язки на рану;
• придавлення кровоносної судини у місці пошкодження за допомогою давлючої пов‘язки виконують досить часто при малих кровотечах. Суть способу полягає в тому, що після обробки рани та змащування країв рани спиртовим розчином йоду, на неї накладають кілька стерильних марлевих серветок, поверх яких кладуть досить товстий шар вати, і все це туго, тобто з певним тиском, прибинтовують марлевим чи іншим бинтом;
• пальцеве притиснення артерії в анатомічних ділянках тіла полягає в тому, що судину, що кровоточить, притискують в тих місцях, де вона розміщена відносно поверхнево, де вдається пальцями притиснути до прилеглої кістки, і таким чином здавити її і закрити просвіт. Придавлювати судину до кістки слід не одним, а декількома пальцями. Для кожної крупної артерії є певні анатомічні точки, де найдоцільніше проводити її придавлення.

При кровотечі з рани на голові або шиї притискують сонну артерію пальцями руки на боковій поверхні нижньої частини з тієї сторони, де знаходиться рана до VI шийного хребта.

При кровотечі з верхнього відділу плеча і плечового поясу притискують підключичну артерію великим пальцем руки до першого ребра по заду ключиці або плечову артерію до плечової кістки в області підпахвової ямки.

Кровотечу в області нижньої половини плеча, передпліччя або кисті зупиняють, притискуючи плечову артерію посередині внутрішнього краю двохглавого м‘яза великим пальцем (іншими чотирма пальцями кисті).

Кровотечу з рани на нижній кінцівці зупиняють притисканням стегнової артерії в області пахової складини до лобкової кістки. Для цього потрібне велике фізичне зусилля. Часто стегнову артерію притискають долонями обох рук.Тривале припинення кровотечі цим методом неможливе, застосовують як екстремальний тимчасовий захід до накладання джгута, закрутки, пов‘язки.Фіксування кінцівки у положення різкого (максимального) згинання наприклад, в ліктьовому чи колінному суглобі при пораненні передпліччя чи гомілки, інколи настільки ефективно, що відпадає необхідність у накладенні джгута. Цим прийомом можна користуватися і при сильних кровотечах з ран, розміщених в основі кінцівки.

При травмі артерії передпліччя закладають у ліктьовий згин бинт і максимально згинають руку у ліктьовому суглобі, фіксують в такому положенні.

При кровотечах з плечової або підключичної артерії 2-3 туго скатаних бинти закладають у пахву і максимально відводять обидві руки назад, теж фіксують.

При кровотечі зі стегнової артерії 2-3 туго скатаних бинти закладають у пахову складку, потім стегно максимально приводять до тулуба, фіксують.

При кровотечах з артерій гомілки і стопи у підколінну ділянку вкладають 2 скатаних бинти, ногу максимально згинають у колінному суглобі, фіксують. Фіксувати зігнуту кінцівку необхідно міцно за допомогою підручних засобів (ремінь, паска, краватка та ін.). Найнадійнішим способом тимчасової зупинки сильної артеріальної кровотечі є накладання кровозупиняючого джгута на той чи інший відділ пошкодженої кінцівки, тобто її кругове здавлення.

Існує багато видів кровозупиняючих джгутів (гумові, трап‘яні, джгут – закрутка та ін.), але найпростішим і найпоширенішим є гумовий джгут Есмарха.

• За його відсутності може бути використаний будь-який міцний підручний матеріал – ремені, рушник, пасок, хустинка тощо.

Загальні правила накладання джгута

• Джгут можна накладати на плече та стегно вище рани на 3-7 см.
• Джгут накладають таким чином: частину кінцівки, де буде лежати джгут, обгортають рушником чи кількома шарами бинта або залишають одяг.
• Потім пошкоджену кінцівку піднімають, джгут розтягують, роблять 2-3 оберти навколо кінцівки з метою дещо здавити м які тканини, і закріпляють кінці джгута за допомогою ланцюжка і гачка, а за їх відсутності зав‘язують на вузол.
• Правильність накладення джгута підтверджується зупинкою кровотечі з рани, зникненням пульсу на периферії кінцівки та блідістю шкіряних покривів.

При використанні джгута нерідко припускаються серйозних помилок:

1. Накладення джгута без достатніх показів – він повинен застосовуватися лише у випадках сильної артеріальної кровотечі вище рани, яку не можна зупинити іншими способами, а також при сильній венозній кровотечі (джгут накладають нижче поранення).
2. Накладення джгута на оголену шкіру, що може викликати прищемлення її і навіть омертвіння.
3. Неправильний вибір місця для накладення джгута – не можне накладати на передпліччя та гомілку, суглоби.
4. Неправильне затягування джгута (слабке затягування викликає лише посилення кровотечі, а дуже сильне – здавлення нервових стовбурів).

У холодну пору року кінцівки з накладеним джгутом закутують, щоб попередити від­моро­жен­ня.

При накладанні джгута відбувається здавлення всіх судин кінцівки, тому повністю припиняється прилив крові до тих відділів кінцівки, які розміщені нижче джгута, що безперечно різко порушує їх живлення.

В зв‘язку з цією важливою обставиною кровозупиняючий джгут повинен, по можливості, менше знаходитися на кінцівці.

Слід запам‘ятати важливе правило – джгут на кінцівці може знаходитися не більше 2-х годин влітку, а взимку – не більше 1 години.

Час накладання джгута на кінцівці слід точно вказати на документі, який супроводжує потерпілого.

Потерпілий, якому наклали джгут, повинен бути негайно відправлений до лікарні для остаточної зупинки кровотечі.

Дітям джгут накладається влітку – на 1 годину, взимку – 0,5 години.

Дату та час накладання джгута можна записати:

• на лейкопластирній стрічці, яку приклеюють до шкіри близько від джгута або на чоло.
• Можна зробити запис прямо на шкірі чола, або на папері і підсунути його під джгут.
• У будь-якому випадку записка повинна не губитися в складках одягу, завжди бути на помітному місці.

Коли потерпілий втратив багато крові, для транспортування в лікарняний заклад, треба:

• покласти його на спину на ноші без подушки, а під ноги підкласти одяг, книги;
• укрити ковдрою, дати теплий міцний чай (якщо немає втрати свідомості, блювання, травм живота), каву.

Тампонада рани – застосовується при кровотечах з носа, піхви, прямої кишки, а також при кровотечах з глибоких ран. Після введення тампона накладають давлючу пов‘язку.

Застосування холоду призводить до звуження кровоносних судин, що сприяє спиненню кровотечі. Для цього використовують міхур з льодом, снігом, пляшки пластикові, мішечки з холодною водою. Міхур заповнюється наполовину, закривається пробкою і обгортається рушником. Можна тримати міхур з льодом на протязі доби, але кожних 20-30 хвилин треба знімати на 15-20 хвилин.При масивній кровотечі (при ушкодженні крупних артерій відбувається швидка втрата крови, вен, при внутрішніх кровотечах при травмах грудної, черевної порожнини)або тривалій кровотечі при пізньому зверненні за допомогою виникають ознаки гострої крововтрати (гостре недокрів’я). Потерпілий швидко втрачає понад 250 мл крові і більше (потерпілі у стогну глибокого оп‘яніння, самогубці, які перерізали вени, ослаблені іншими хворобами, поранені, при загальному охолоджені організму, грудні діти, старики).

Ознаки гострої крововтрати – скарги на слабкість шум, у вухах, спрагу, ослаблення зору. Відмічається прогресуюча блідість шкіри та видимих слизових оболонок, холодний ліпкий піт, частий слабкого напруження і наповнення пульс (ослаблення до повного зникнення на великих артеріях), часте й поверхневе дихання, різке зниження артеріального тиску, втрата свідомості. При відсутності допомоги з являються ознаки термінального стану.

Перша медична допомога при гострому недокрів‘ї:

• укласти потерпілого так, щоб кінцівки були підняти вгору, а голова була нижче тулуба для покращення кровопостачання головного мозку та серця;
• накласти тугі пов‘язки на кінцівки від пальців до центру для збільшення циркулюючої крові і поліпшення кровопостачання серця та мозку;
• посилити організм потерпілого рідиною (дати випити міцний чай, каву, солену воду);
• забезпечити приток свіжого повітря;
• розстібнути , зняти стискуючий одяг.

Причини кровотечі і принципи надання першої допомоги у дітей і дорослих багато в чому співпадають.

Відмінності кровотеч та методи їх зупинки у дітей обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями дитячого віку:

• діти погано переносять втрату крові. У віці до одного року крововтрата 250-300 мл смертельна;
• дитячий організм здатен самостійно зупиняти кровотечу;
• більш ніж у 95% випадків кровотечі зупиняються після накладання здавлювальної пов‘язки, застосування гемостатичної губки;
• для зупинки артеріальної кровотечі дітям до 3 років накладають здавлювальну пов‘язку, після 3 років – спеціальні джгути (більш еластичні порівняно з джгутами для дорослих), без особливого зусилля;
• час накладання джгута дітям становить 1 годину – літом, взимку – до 30 хвилин.

Остаточна зупинка кровотечі виконується лікарем у стаціонарі при наданні хірургічної допомоги пораненому.

Для зупинки кровотечі користуються різноманітними механічними, фізичними, хімічними та біологічними засобами.

• до МЕХАНІЧНИХ засобів зупинки кровотечі відносяться перев‘язки судин, що кровоточать у самій рані або, рідше, накладання швів на ушкоджену судину, або зшивання її кінців (судинний шов)та заміна ушкодженої ділянки судини спеціальним протезом із синтетичних матеріалів.
• ФІЗИЧНІ засоби – застосування холоду (міхур з льодом)або припікання судини, що кровоточить, спеціальними інструментами – термокаутером або електрокоагулятором.
• ХІМІЧНІ засоби – застосування тампонів, змочених 3% розчином перекису водню або розчином адреналіну, при внутрішніх кровотечах – використання різноманітних лікарських речовин.
• БІОЛОГІЧНІ засоби – переливання крові, введення сироватки, плазми та інших препаратів крові – тромбіну, фібріну, гемостатичної губки тощо.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допомоги

1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.
2. Надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій.
3. Визначити вид травми ( перелом, поранення, опік, вивих тощо ).
4. Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи порушені функції життєво важливих органів.
5. Розпочати проведення необхідних заходів:
   зупинити кровотечу; надати реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішний масаж серця; обробити ушкоджені частини тіла; зафіксувати місце перелому.
6. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу, послати за працівником навчального закладу, підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.
7. Повідомити керівників установи про те, що трапилось.

Значна і швидка втрата крові при деяких пораненнях або захворюваннях являє собою велику небезпеку для життя пораненого чи хворого, котрий може загинути від порушення функцій головного мозку і життєво важливих центрів.